Страница: 9/12
11-а пара - додатковий <руховий> формується із кількох черепних і спинномозкових корінців, а потім ділиться на дві гілки. Внутрішня гілка приєднується до блукаючого нерва, а нижня іде до грудинно-кличично-сосцеподібного і трапецієподібного м'язів.
12-а пара - під’язиковий <руховий> іннервує м'язи язика. Крім того в складі цього нерва проходять рухові волокна від 1-го спинного нерва, які утворюють низхідну гілку, що сполучається з гілками шийного сплетення (шийна петля, петля під’язикового нерва).
Спинно-мозкові нерви відповідають сегментам спинного мозку і відповідно метамерам тіла тому їх позначають як і сегменти мозку. Кожний нервовий сегмент зв'язаний із сегментом тіла, цей зв'язок зберігається впродовж всього онтогенезу. Задній корінець і спинно-мозковий вузол зв'язані із сегментом шкіри, вони сформувалися із відповідного дерматому, передній - з м'язами, які виникли із відповідного міотому. (Необхідно підкреслити, що кожний дерматом іннервується не лише своїм нервом, а і сусідніми верхнім і нижнім). Спинно-мозкові нерви формуються із двох корінців - переднього (рухового) і заднього (чутливого). Вони сполучаються між собою у міжхребцевому отворі і утворюють спільний стовбур (змішаний нерв). Вийшовши із міжхребцевого отвору нерв ділиться на 3 гілки (8 шийний, грудні і 1-2 поперекові мають і 4-у гілку - сполучну): передню, задню і менінгеальну. Остання повертається назад крізь отвір (в канал хребта) і іннервує оболонки спинного мозку. Задні гілки зберігають метамерність і іннервують шкіру і м'язи відповідних сегментів задньої частини тіла. Передні зберігають сегментарність лише у грудному відділі (міжреберні нерви), у інших відділах вони сполучаються одни з одною петлями і утворюють сплетення: шийне, плечове, поперекове, крижове, від яких відходять периферичні нерви, що іннервують відповідні передні частини шкіри і м'язів.
Шийне сплетення утворене гілками 4-х верхніх шийних нервів і розташоване на глибоких м'язах шиї. Від сплетення відходять чутливі (шкірні) нерви <іннервують: шкіру потиличної ділянки, вушної раковини, зовнішнього слухового проходу, шиї>, рухові (м'язеві) - до поряд розташованих м'язів шиї і змішаний - діафрагмальний нерв. М'язева частина діафрагми виникає із шийних міотомів і опускаючись тягне за собою і нерв.
Плечове сплетення утворене передніми гілками 5-8-ї пари шийних і 1-го грудного і утворюють 3 пучки (верхній, середній і нижній), які в подальшому забезпечують іннервацію м'язів і шкіру верхніх кінцівок.
Поперекове сплетення утворене передніми гілками 1-3 поперекових і частково 12 грудними і 4 поперековими. Розташоване в товщі великого поперекового м'яза і на передній поверхні квадротного м'яза поперека. Забезпечує іннервацію: шкіри нижнього відділу передньої стінки черева і частково стегна, гомілки і стопи, зовнішніх статевих органів та м'язи стінок живота, передньої і медіальної груп м'язів стегна.
Крижове сплетення найбільше із усіх сплетень. Утворене передніми гілками 5 поперекового, 1-4 крижових і частково 4 поперековим. Забезпечують іннервацію м'язів і частково шкіри сідничної ділянки і промежини, шкіру зовнішніх статевих органів, шкіру і м'язи задньої поверхні стегна, кістки, суглоби, м'язи і шкіру гомілки і стопи (крім невеличкої ділянки шкіри, яка іннервується підшкірним нервом поперекового сплетення).
Куприкове сплетення утворене передніми гілками 5 крижового і 1 куприкового нервів, іннервує шкіру в ділянці куприка і навколо відхідника.
Аналізатори
Сукупність нервових елементів різних рівнів, які забезпечують сприйняття подразнення, перетворення енергії подразнення у енергію збудження, кодування, перенесення закодованої інформації до центральних ділянок нервової системи (зокрема до сенсорних (проекційних) зон кори великих півкуль), її аналіз і формування відчуття – складають аналізатор.
Кожний аналізатор складається з периферичного, проміжного і центрального відділів. Обов'язковим елементом периферичного відділу аналізаторів є рецептори, які сприймають і трансформують збудження. Часто рецептори мають допоміжні елементи, які забезпечують досконалість роботи аналізаторів. Рецептори з допоміжними апаратами називають органами чуття.
У людини виділяють орган зору (очі), слуху і рівноваги (вухо), орган нюху (нюхова ділянка порожнини носа), орган смаку (смакові сосочки). Багаточисельні рецептори є у шкірі, яку в зв'язку з цим називають органом дотику.
Орган зору - око (oculus) складається із очного яблука і допоміжних органів ока: м'язи очного яблука, повіки, слізний апарат. Око розташоване в очниці, має форму кулі з випуклим переднім краєм. Стінка яблука має 3 шари (оболонки). Зовнішня - фіброзна, середня - судинна, внутрішня - сітківка.
Фіброзна оболонка відіграє захисну роль, досить міцна. У ній розрізняють 2 відділи: передній - більш випуклий, менший за розміром відділ - рогівка і задній більший відділ - склера (білкова оболонка).
Рогівка (cornea) - прозора випукло-увігнута пластинка, дещо потовщена по периферії. Передня поверхня рогівки вистелена багатошаровим плоским епітелієм, а задня - ендотелієм. У ній немає кровоносних судин, але є багато нервових закінчень.
Склера (sclera) непрозора (білого кольору) сполучнотканинна пластинка (ніби зварений білок яйця). Передня її частина вкрита кон'юнктивою, утворена сполучною тканиною і багатошаровим епітелієм. Решта склери вкрита ендотелієм. Місце переходу рогівки у склеру називається лімбом (краєм) рогівки. У склері біля лімба є коловий простір - венозна пазуха склери (шлемів канал). Склера має кровоносні судини і нервові закінчення.
Судинна оболонка очного яблука містить багато кровоносних судин, які забезпечують живлення сітківки і виділення водянистої вологи. У ній є три відділи: райдужна оболонка, війчасте тіло і власне судинна оболонка.
Райдужка (iris), або райдужна оболонка, має форму обідка, з отвором в центрі - зіниця (pupilla). Зміною розміру зіниці регулюється надходження світлових променів в око. У місці сполучення рогівки і райдужки знаходитьсяя гребінчаста зв'язка з щілиноподібним простором.
У стромі райдужки із рихлої сполучної тканини є пігмент, кровоносні судини і непосмуговані м'язи. Від кількості пігменту залежить колір очей. Непосмуговані м'язи розташовані двома шарами: радіально (розширює зіницю - ділататор) і кільцеподібно (звужує її - сфінктер).
Війчасте тіло (corpus ciliare) - потовщена частина судинної оболонки очного яблука. Розташоване кільцем навколо кришталика, який прикріплений до нього війчастим пояском (ціннова зв'язка). Строма (основа) війчастого тіла складається із рихлої сполучної тканини. Вона добре васкуляризована і має непосмуговані м'язи, які утворюють війчастий м'яз - м'яз акомодації.
Власне судинна оболонка очного яблука (chorioidea) складає більшу частину середньої оболонки. Між власне судинною оболонкою і склерою є капілярна щілина - навколосудинний простір. У самій судинній оболонці виділяють шари, які називають пластинками: надсудинну, судинну, судинно-капілярну, базальну.
Надсудинна (поряд із склерою) - рихла сполучна тканина, має ігментні клітини.
Судинна - містить багато артерій і вен, оточених рихлою сполучною тканиною з включеними у неї пігментними клітинами.
Судинно-капілярна - складається переважно із кровоносних капілярів.
Базальна - (поряд із сітківкою) має еластичні волокна.
Сітківка (retina) - тонка м'яка пластинка між судинною оболонкою і склоподібним тілом. Задній, більший відділ сітківки, прилягає до власне судинної пластинки, містить світлосприймальні елементи і називається зоровою сітківкою.
Передній, менший відділ сітківки, світлочутливих елементів не має і називається сліпою сітківкою.
У зоровій частині розрізняють до 10 шарів. Зовні (біля судинної оболонки) сітківка вкрита пігментним шаром епітелію - пігментні епітеліоцити. У бік фоторецепторів від них відходить 8-10 цитоплазматичних заповнених меланіном відростків, які відділяють одну від одної колбочки і палички. Найважливішими є три шари зв'язаних між собою нервових клітин. Біля пігментного шару розташований ряд нервових клітин, здатних сприймати світло, - це фоторецептори. У них є відростки у формі паличок і колбочок - це світлочутливі елементи ока. Колбочки сприймають світлові промені при яскравому освітленні і є рецепторами кольорів. Рецептори денного світла. Палички функціонують у присмерках (рецептори присмеркового світла).
Другий, середній, шар нервових клітин сітківки включає асоціативні нейрони, які зв'язують світлосприймальні клітини з наступним третім шаром нервових клітин. Третій - внутрішній - утворений гангліонарними клітинами, аксони яких, сполучаючись, утворюють зоровий нерв (500 тис. - 1 млн волокон), що виходить із сітківки у районі диску зорового нерва. В цьому місці світлосприймальні елементи відсутні - це сліпа пляма ока (сітківки). В центрі диска зорового нерва у сітківку проникає її центральна артерія. Артерія і супутні їй вени проходять в центрі зорового нерва.
Латерально від диску зорового нерва на сітківці є забарвлена у жовтий колір ділянка діаметром близько 2 мм - жовта пляма. У центрі цієї плями є заглибина - центральна ямка, яка містить лише колбочки і є місцем найкращого бачення.
Кількість колбочок у сітківці зменшується з віддаленням від центральної ямки, кількість же паличок у цьому напрямі зростає. У крайніх ділянках сітківки палички відсутні.
Реферат опубликован: 4/04/2005 (45116 прочтено)